Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Відновлення скинії Давида

Олег Савчак

Реформація – це повернення туди, звідки ми впали, звідки ми відійшли, що ми втратили. Реформація, або відновлення – це повернення до тої старої Євангелії від якої ми десь вже відійшли.

Вийти на шлях, потрапити кудись випадково – це можливо, як чудо, як виняток. Але зійти з дороги, відійти від курсу – практично всі це переживали. Чому так? Та тому що так влаштований цей світ, так влаштована наша плоть, так працює наш невідновлений розум, так працює сатана, який постійно бажає відвести нас від Бога. Тому, відновлення скинії Давида – це повернення туди, де Бог від початку дав Свій наказ, Свій закон.

Скинія – це була обтягнута тканиною конструкція, відгороджена окремою огорожею. Перед скинією був великий жертівник і умивальник. Скинія – це намет, шатер, палатка. Священик спочатку мусів принести жертву − невинну кров, тому що інакше Божа присутність його б там вбила. Євреї десь приблизно через рік після виходу з Єгипту створили, зробили скинію за тим планом, який був даний Мойсеєві Богом. І дальше вони постійно переміщались з нею туди, куди вів їх Бог. Це була ціла окрема процедура – Левити несли цю конструкцію (історики кажуть, що вона важила біля 30 тонн). Як тільки Бог починав рухатись, можна уявити скільки було нарікання серед народу – це мільйон шнурочків, кілочків, стовпчиків, тканини, і кожного разу це потрібно було все складати, рухатись за Богом, потім знову розкладати. Це займало дуже багато часу. При цьому всьому, Бог постійно був з ними. Біблія говорить, що вночі Бог – це був, як вогонь, який світився, грів. Це постійно було надприродньо. Божа присутність постійно була проявлена: кожного ранку падала манна – це було чудо. Приходив день і цей вогонь перетворювався в хмару – стояла потужна хмара, яка закривала їх від спеки і сонця на пустелі. Не потрібно було блукати, чи карти – куди Бог йшов, туди вони йшли за Ним. Все, що їм потрібно було – покорятись і слухати. Чому ж Бог гнівався на них? Тому що Він вів їх в Ханаан, а вони постійно хотіли йти назад в Єгипет. Кожного разу хмара йшла вперед, а вони йшли назад. Кожного разу Бог являв свої чудеса, і тільки одного разу Мойсей забарився, пішов принести їм 10 заповідей, прийшовши бачить, що там стоїть теля і всі танцюють, співають, поклоняються, займаються блудом біля нього. Це і було тим, що відводило людей від скинії, від Бога, що засмучувало Його серце.

Наступне, що було головним в скинії – це ковчег. Це був ящик з дерева з балками, покритий золотом. Його Левити також постійно носили. Євреї не поклонялись самому ковчегу. Вони прекрасно знали, що це тільки місце, де Бог являється, це місце, де є Його присутність, але це не є щось таке, чому треба поклонятись. В першій частині скинії, куди заходив священик були такі речі, як світильник, хліби, що символізували Христа. А дальше, в глибині , в Святому Святих стояв цей ковчег. Священик заходив туди лише раз на рік. Це була скинія Мойсея.

«Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!» (Дії 15:16-17)

Чому скинія Давида? Ми розглянули скинію Мойсея. Що ж з нею відбулося дальше? Євреї ходили з нею весь час. Служіння на пустелі – це було служіння в скинії. Це було поклоніння Богу, жертвоприношення, хвала, прославлення. Потім, коли євреї увійшли в обіцяний край, ця скинія перестала переноситись. Якийсь час вона стояла в одному місті, потім її перенесли в інше місто, де вона простояла сотні років, фактично, не переміщаючись. Дійшло до того, що вона просто занепала.

Якщо повернутись у минуле і уявити скинію і все, що оточувало її, можна побачити таку картину – сама скинія і все навкруги виглядало дуже яскраво. Скинія була розташована в унікальному місці, де навкруги були вершини, і люди здалека могли, стоячи на цих вершинах, споглядати за всім, що відбувалось навкруги скинії. Навколо були тисячі людей – священики сурмили, приносили жертви, Левити співали, і люди були вражені, на них нападав трепет, тремтіння, тому що в тому всьому була велич Божа.

Тому, так важливо, щоб Церква збиралась разом, проводились спільні конференції, молитви, пости, спільні заходи, коли приходить Божа сила. Кожен з нас повинен шукати Бога один на один, але, з іншої сторони, коли сходиться Церква разом, коли ми відновлюємо цю скинію, це неможливо сотворити самому, тому що кожен з нас, хто стоїть перед Богом, ніколи не може сказати: «Я є Церква», але коли ми збираємось разом, ми кажемо: «Ми є Церква».

Слово Боже говорить про відновлення скинії Давида.Чому скинія Давида? Була скинія Мойсея, скинія Давида і потім був храм Соломона. І це ми читаємо в Новому Завіті, це говорять Апостоли, і вони пророкують (Амос 9:11-12).

Навіть в наш час потрібна скинія Давида, щоб шукати Господа. Чому не храм Соломона? Після скинії Давида, за короткий час був збудований храм Соломона. Біблія говорить, що і ковчег, і скинія були перенесені в храм, і дальше Богослужба була також перенесена у храм. Храм так само за якийсь час занепав. Занепав не своєю величчю і пишнотою, не тим, що щось з ним почалось відбуватись ззовні не так, а тим, що втратив свою духовність, свою духовну силу і помазання.

Найстрашніше, що може бути, це коли скинія чи храм залишається, коли, навіть, ковчег там стоїть, а Божої присутності там немає. Що може бути страшніше за церкву, де проповідується Слово, де співають, де створюються певні ілюзії, обряди, а присутності Божої там немає, де не міняється життя людей, де молитва згасла, де жертви поклоніння перестали приносити.

Поклоніння і молитва хочуть повернути цю Божу присутність, віднайти її. Коли кожен добровільно, для себе визначає чому важливо і необхідно шукати Бога, для чого це потрібно, що це дає, чому важливо приходити в храм, стати учнем Ісуса. Наше серце ожорсточиться і відійде від Бога, якщо ми не будемо давати собі цих запитань і шукати відповідей на них.

Розглянемо, що відбувалося в скинії Давида:

1. Присутність самого ковчега, що символізувало присутність Бога.

2. Прославлення і поклоніння.

3. Служіння левитів і придверних.

4. Жертви.

Присутність ковчега притягувала Бога, тому що Бог обіцяв, якщо все буде зроблено за Його зразком, то Він буде являтись там. Бог проявляв Свою вічну присутність – священики не могли стояти на ногах, вони просто падали на своє лице; коли люди бачили хмару, приходила ця хмара – вони плакали, молились, поклонялись, багато просто падали. Вони не могли стояти перед Богом, тому що Він являв Себе, проявляв Себе.

Прославлення і поклоніння. Коли ми недооцінюємо це служіння, не до кінця розуміємо, або нехтуємо ним, або не серйозно до нього ставимось – це знову те, що може або притягувати, або відштовхувати Божу присутність. Священодія або притягує, або відштовхує. В чому сила реформації? В тому, що Мартін Лютер сказав, що ми всі є царі і священики. Ми всі покликані священодіяти, ми всі можемо притягувати Божу присутність. Це і є старе нове відкриття – відновлюючи скинію Давида, кожен не тільки може, але й повинен бути задіяним в цій священодії.

«І він по попризначував перед Господнім ковчегом із Левитів служачих, щоб вони визнавали, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого: Асаф був головою, а другий по ньому Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл на знаряддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимбалах. А священики Беная та Яхазіїл на сурмах, завжди перед ковчегом Божого заповіту» (1Хронік 16:4-6).

В чому було це розуміння прославлення? В тому, що вони робили це перед Божим лицем. Це не мало нічого спільного з концертом. Кожен з них співав і грав серцем.

Бог хоче відбудувати скинію Давида, щоб в кожному храмі, в кожному серці, в кожній Церкві була вона відбудована (1Хронік 23:2-6).

Що сьогодні для нас значить відбудова скинії Давида?

1. Відновлення, або реформація починається з особистої трансформації кожного з нас.

По-перше – це відносини з Ісусом, коли кожен з нас знає Його особисто. Коли ми знаємо Ісуса особисто, коли ми знаємо Його присутність, то з нашими серцями щось відбувається, вони міняються. Нам не потрібно зовнішніх мотиваторів, чинників, ми маємо відносини з Богом, ми робимо все заради Нього і для Нього.

2. Стати поклонником Божим (Івана 4:23-24).

Група має грати і співати серцем, не створювати лише картинку, ілюзію, а бути дійсно поклонником. Кожен з нас має стати поклонником з духа. Кожен з нас − поклонник, якщо не в левитському складі, то ми поклонники по житті – вдома, в залі, в машині, на роботі. Ми створюємо атмосферу поклоніння довкола нас. Таким чином ми створимо цю скинію в своєму серці, вдома, на робочому місці, в Церкві. Ця скинія буде вміщатись в наших серцях і буде виражатись в Божій присутності. Ми повинні відновити скинію – запросити Божу присутність назад в наші доми, Церкви, служіння.

3. Сьогодні – день спасіння.

«Бо каже: Приємного часу почув я тебе, і поміг я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2 Коринтян 6:2).

Сьогодні – час реформації. Сьогодні – час відновлення. Сьогодні, зараз – час покаяння. Сьогодні – час навернення. Багато з нас грішить тим, що ми багато чуємо від Бога, але відкидаємо і кажемо: «Завтра!» − «завтра я покаюсь», «завтра я почну молитись», «завтра я почну поститись» і т.д. Завтра – ворог сьогодні!

4. Не робіть затверділими ваші серця (Євреїв 3:7-19).

Затверділість серця – це не означає злоба, ненависть, це може бути байдужість, неслухняність, коли ми чуємо щось, Бог кудись веде нас, закликає до чогось, а ми це вмить блокуємо якимись відмовками із-за затверділості наших сердець. Кожен себе постійно повинен перевіряти – чи ми ще в вірі чи ні, чи ми маємо біля себе Божу присутність, чи ми відновлюємо скинію, чи ми все ще насолоджуємось Божою присутністю, біжимо шукати Його, чи нас вже це все не вабить?

Проповідь в відео-форматі

ddd