Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Ми служителі Нового Заповіту

Олег Савчак

Наскільки важливо є служити Богу, бути служителем Нового Заповіту, побачити себе на цьому місці і, з іншого боку, десь, збалансувати – знайти цю золоту середину. Ми, як Церква, маємо бути збалансованими. Істина завжди, як шлях – дорога посередині, яка має дві обочини – одна крайність, друга крайність. Істина посередині. Сатана завжди хоче нас вибити з цієї дороги – в доктринах, в служіннях, в стосунках… Часто, коли людина, чи Церква впадає в якусь крайність і вона хоче вирватись з цієї крайності, навіть, вириваючись, вона перескакує істину і впадає  в іншу крайність. Чому так? Ці крайності – це постійна боротьба, як перетягування канатів. Христос тягне нас до Себе, Він хоче, щоб ми були в Ньому, а світ хоче забрати нас до себе. Тому, наше завдання – йти твердо, йти прямо, посередині тим вузьким шляхом.

Як ми можемо і маємо служити Богу?

«Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів поручальних до вас чи від вас? Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляється ви, що ви – лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця. Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, − бо буква вбиває, а дух оживляє. Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, скільки ж більш буде в славі те служіння духа! Бо як служіння осуду – слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!» (2Коринтян 3:1-9). Тут, Слово Боже говорить нам (через праобраз, порівняння), що ми, сьогодні, як Церква – лист Христа. Апостол Павло порівнює Старий і Новий Заповіт – духовне і тілесне, Закон і благодать, віру і діла. І він не принижує Закон, він не говорить що це не потрібно, більше того, він каже, що Закон і, навіть, ті скрижалі кам'яні, але на яких було написане Слово Боже, принесли славу. Павло каже, що служіння Старого Заповіту, де Закон був на скрижалях кам'яних було в славі. Чому? Тому що було сяйво, був голос, були чудеса, надприродні речі. Слово Боже міняло життя людей, Закон міняв життя людей. Закон осолював, освячував, стримував беззаконня. Якщо б не Закон Божий, Ізраїль дуже швидко змішався б з іншими народами і став би такий самий, як вони всі.

«І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, − бо буква вбиває, а дух оживляє» (2Коринтян 3:6). Біблія вчить нас, щоб ми силувались входити тісними воротами, щоб ми йшли тісною дорогою, щоб ми утверджували, або звершували постійно своє спасіння. Своїм життям, своїми ділами, щоб ми доводили, що ми є інші люди, ми не світські люди, ми любимо Бога. З одного боку – це потрібні постійні зусилля, але з іншого – чим більше преображається наш розум, тим більше нам це стає природніше і простіше. Чим більше ми трансформуємось в Його образ, в Його славу і наші думки, наш розум міняється, то бажати Божого нам стає легше. Нам стає природніше молитись, йти до церкви, служити Богу, робити добро, а не зло, благословляти, а не проклинати. Чим більше ми преображаємось на Його образ, тим легше нам стає жити християнським життям.

Він зробив кожного з нас бути, або стати здатними служителями. Кожен з нас (не тільки пастор, чи пасторська команда) є здатний, здібний бути служителем Нового Заповіту – не букви, а Духа, тому що буква вбиває, а Дух оживляє.

 

«А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю» (Повторення Закону 10:12). Вже в Старому Завіті, виявляється, Бог бажав, щоб Йому служили усім серцем і всією душею. В Старому Заповіті Бог був Той Самий. Методи були трошки інші, стосунки були трошки інші, але Бог не змінився. Він є Той Самий! Тому, Він як потребував, так і потребує служіння кожного з нас усім серцем і всією душею.

Служіння (єврейське слово «шере») – це означає почесна служба на яку призивають, або на яку вибирають добровільно. Це слово більше відображало служіння священиків, пророків. В Старому Заповіті було інше слово («авад»), яке означало працю, часто, навіть, якусь роботу, або службу не добровільну, або примусову. Інколи, це навіть говорилось про служіння, або обов'язки рабів, які взагалі не мали якогось свого бажання, вони були змушені служити.

Коли ми говоримо, що ми маємо служити Богу з чого все починається?

«І Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім, і життя, і дихання, і все» (Дії17:25). Павло говорив це, проповідуючи язичникам, коли він бачив, як вони приносили щось ідолам, палили їм. Вони служили ідолам руками, а не серцем

З однієї сторони, Бог не потребує служіння рук людських, а з іншої – написано, що ми є служителі, і всі ми маємо служити.

Якщо ми ототожнюємо себе з тим, що ми є служителями Божими, ми покликані на служіння, то це означає, що ми через цю призму служіння Богу і посвяти Богу пропускаємо все наше життя. Бог хоче, щоб ми оцінювали свою сім'ю, свою роботу, як служіння Богу. Це наше ставлення до чоловіка, або до дружини, до дітей, до співробітників, керівників, підопічних,  як до служіння Богу. Там все починається. Все починається з того, що ми робимо все, як для Господа. Служіння Нового Заповіту, служіння Духа починається з банальних, простих речей.

Різниця між Старим і Новим Заповітом і служінням Старого і Нового Заповіту

Старий Заповіт – це були праобрази і, відповідно, служіння Старого Заповіту було праобразне.

Новий Заповіт – розуміння, або відкриття суті.

Євангелія і Христос в Старому Заповіті були приховані, втаємничені. В Новому Заповіті – Вони явлені світу, Вони відкриті. Що ми сьогодні вибираємо? Дальше втаємничувати, жити праобразами? Чи отримати це об'явлення, відкриття і жити ним кожного дня? І це є честь, насолода!

В Старому Заповіті, часто, служіння було без стосунків з Богом (не завжди, такі, як Давид і інші, ми знаємо, що вони мали стосунки з Богом). Тобто, звершувалось служіння без відносин з Тим, Кому вони служили (Ілій, його сини не знали Бога, вони поступали гірше, як люди цього світу). Тим не менше, це служіння і Закон Старозавітній підштовхував людей до стосунків з Богом. Заповіді і Закон для стосунків з Богом, щоб рано чи пізно привести людину до Бога і щоб вона задумалась: «А Який ж Той Бог?»

Служіння Нового Заповіту іде від стосунків з Богом. Ми покаялись не через Закон, не через Заповіді, не через те, що ми довший час просто виконували якісь Заповіді. Ми почули Євангелію, Дух Святий нас торкнувся, ми пережили живого Христа, спасіння і почали будувати з Ним стосунки.

Служіння Богу має походити від серця. Ми маємо повернутись туди, де втрачені відносини, де втрачений вогонь. Треба кожному повернутись до Його ніг, почати проводити час з Ним, де ми плачемо, молимось, переживаємо, де ми знову і знову відчуваємо, що Він живий, що ми Його любимо і тоді, знову починати служити від стосунків.

Бог хоче повернути кожного з нас до тих відносин, до тої близькості, щоб ми згадали з чого все почалось, як ми покаялись, як ми мали ці відносини з Ним, не просто жили тим одним днем, а продовжували розвивати відносини з Ним, зростати в пізнанні Бога і тоді, це служіння, яке б воно не було (сім'я, робота, Церква, домашня група і т. д.), буде миле нам, воно не буде нам тяжким.

Кожен з нас має владу піднімати людей і опускати людей, благословляти людей і ламати  людей (в тому числі і себе, наших домашніх). Наше слово, відношення має велику силу.

Служіння від повноти, від Духа, від стосунків починається з маленького, з простих, банальних речей, починається щодня, і воно має зростати і ставати більш зрілим.

В Старому Заповіті – це був Закон Заповідей, а в Новому – це благодать, життя, яке несе Бог, відчуття Його любові і бажання жити свято, праведно, не грішити від повноти, яку Бог нам дарував, а не, як в Старому Заповіті через страх покарання.

«Ніхто двом панам служити не може, − бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Матвія 6:24). Мамона – це не тільки гроші, але і все, що пов’язане з ними – людська слава, влада людська, можливості, все те за чим люди женуться. Коли ми служителі Нового Заповіту, ми розуміємо, що ми віддаємо, сіємо, вкладаємо для того, щоб придбати душі.

Проповідь в відео-форматі

ddd