Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Моя місія – поширення Євангелії!

Борис Фенц

Саме цінне в житті кожної людини на цій землі – це пізнати Бога, примиритись з Ним, почути Євангелію, і, прийнявши її, отримати життя вічне.

«Так-бо Бог полюбив полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Життя вічне неможливо купити. Статки – це тимчасово, борги – це тимчасово, хвороби – тимчасово… Ісус, розповідаючи притчу про багатого і Лазаря (Луки 16:19-31), каже, що Лазар був в ранах, голодний, він бажав їсти крихти, якими тішився багатий. Багатий мав все – достаток, їжу, все, що хотів він міг собі дозволити. Бідний Лазар не мав нічого… Але, коли він помер, то пішов на небеса, а багатий пішов в пекло. Ісус не просто розказав нам цю притчу. Він дав нам розуміння головних цінностей, які ми маємо в цьому житті. Він все наше єство, все наше серце скеровує на вічність. Апостол Павло, учень Ісуса Христа, часто повторяв слова, щоб думати про горішнє, а не про земне, тому що земне проминає, а небесні, вічні цінності завжди залишаються. Кінцевий результат – ось, що є головним. Тому, кожного з нас мотивує Євангелія Ісуса Христа, те, що Він сказав в Своєму Слові.

Стоїть багато запитань – хто має проповідувати? Хто не має проповідувати? Немає такого поняття, що хтось має проповідувати Євангелію, а хтось ні, комусь доручено, а комусь ні. Кожен з нас, як рятівники, кожен на своєму рівні , які рятують людей від загибелі, розуміючи, що саме головне, що ми маємо в цьому житті – це спасіння інших людей.

Церква, як Божа інституція, Боже Тіло на цій землі покликана, щоб ширити Боже Царство. Церква – це та остання можливість людям змінити своє життя, пізнати Христа.

«І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх» (Марка 3:14). Ісус виділив 12 чоловік,  для того щоб перебували з Ним і щоб послати їх на проповідь. Ціль Ісуса Христа була в тому, щоб учні були з Ним, вчилися в Нього, перебували в його присутності, і кінцевий результат – щоб послати їх на проповідь. Дальше, ми читаємо, що Він вибрав 70 і послав їх в міста, куди Сам мав прийти. Все Його служіння полягало в тому, щоб навчити Його учнів, Його послідовників проповідувати, для того щоб Царство Боже ширилось. Сам Ісус проповідував Боже Царство. Коли ми слідуємо за Христом, робимо те, що Він робив, ми ніколи не помилимось. Саме основне, що Ісус робив – Він навчав учнів, проповідував про Царство Боже і молився за людей (звільняв від демонів і зціляв хворих). І це те, чого Він навчав учнів Своїх. Три роки, які Він провів з учнями, щоб їх навчити, показавши кожному з нас ці три роки, як міру, за який час людина може вирости в Христі, щоб служити. Якщо більше трьох років людина знаходиться в Церкві і не є служителем, то можна вже поставити питання: «Чому так?»

Що може змінити сьогодні людина? Для чого Ісус вчив учнів і посилав їх проповідувати? Тому що на цій землі нічого не може принести спасіння людям, крім проповіді Євангелії, крім цього життя, що має Господь. Що може бути головніше за життя з Богом на небі, за проповідь Євангелії?

Часто, ми чуємо про різні перешкоди, про все те, що лякає людей проповідувати Євангелію іншим людям. Серед них можна виділити наступне:

1. Страх. «Самі-бо ви знаєте, браття, прихі д наш до вас, що не марний він був. Та хоч ми натерпілися пере тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою» (1 Солунян 2:1-2). Апостоли перебували в Филипах, і за ними впродовж трьох днів ходила жінка, яка викрикувала, що це Божі люди і, що вони говорять Божі речі. Потім, Павло вже не стерпівши цього, вигнав з неї духа нечистого, і це вплинуло на те, що їх зловили, побили і посадили в тюрму, звідки визволив їх Бог. І вони згадують Филипи, коли вони перетерпіли за Ісуса Христа. Написано, що Бог дав їм сміливість. Якщо тебе побили, вигнали, не почули, досвід завжди буде показувати, що страх буде. Але вони просили сміливості і Бог їх укріпив в цьому. Сміливість – це те, чого і перші учні просили в Бога, молились за це. І їм страх також заважав робити певні речі, щоб іти в різні місця і проповідувати Євангелію, але вони переступали через страх і були учасниками  поширення Царства Божого. Страх завжди стає на перешкоді, але з Божою допомогою з цим можна справитись. Страх завжди малює свої картини, але коли ти робиш крок, Бог дає сміливість, Він приходить і робить чудеса з серцями людей. Коли ми озброюємось тим, що Бог є з нами, що Він більший за тих, що в світі, що Він чинить нас переможцями в Христі Ісусі, коли ми уповаємо на Нього, підкріпляємось Його живим Словом, атмосфера буде мінятися і всякі бар'єри будуть падати. Кожна перешкода зміцняє нас в нашому покликанні.

«Коли ж вас ганьблять за Христове Ім'я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1 Петра 4:14). Коли ми приймаємо якісь страждання за Ім'я Ісуса Христа, то Дух Божий, Дух слави спочиває на нас. Це те, що прославляє нашого Господа Ісуса Христа, незалежно від того, які перешкоди стоять на нашому шляху.

2. Сором. Багато-хто колись жили в гріху і не стидно було так ходити, але коли увірували в Христа, покаялись і Бог змінив життя, то чомусь стало зразу стидно розказувати про те, як Бог змінив життя… Коли Бог звільняє нас від гріховного життя, то чому ж ми соромимось розказувати людям про Ісуса Христа? Кого ми соромимось?  «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Марка 8:38). Коли ми соромимось перед людьми говорити про Ісуса, розказувати свідчення, що він зробив в нашому житті, то, коли прийде Син Людський Він посоромиться нас.

Сором – це почуття сильного зніяковіння, збентеження і незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки і недостойних дій, вчинків. Давайте, ми будемо проповідувати Євангелію з достойністю! Давайте, ми будемо вести себе з достойністю перед людьми!

Ісус змінив життя кожного з нас, підняв нас, нашу самооцінку, зцілив, наповнив наше серце Своєю благістю і добротою. Кожен з нас пам'ятає звідки Він нас вивів. Немає іншої сили, крім Євангелії, щоб спасти людину! То, чому ж ми соромимось? Церква мала б працювати в проповіді Євангелії, рухатись дальше, для того щоб люди пізнавали Христа. Тому, ми не соромимось Євангелії, тому що це є сила Божа! Наше покликання – розказати людям про Ісуса Христа.

3. Лінь. «Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає» (Приповісті 10:26).

Лінь – це відсутність мотивації для вчинків, активної поведінки, відсутність, чи нестача працелюбності, віддавання переваги дозвіллю. Коли людина не мотивована, вона лінива. Розум лінивого – майстерня для диявола. Мотивація може підніматись. Навіть, недільна проповідь піднімає мотивацію. Щоб підтримати нашу мотивацію, ми маємо планувати (різні поїздки, відвідування лікарень, дому престарілих і т. д.)

4. Непрактичне християнство, або непрактикування − коли є теорія, але ти її не застосовуєш на практиці, коли знання, які в тебе є не практикуються.

Ісус був другом грішників. Він йшов до них, з ними спілкувався. Коли в нас є цей дотик з грішними людьми (не для того, щоб вони нам проповідували, а щоб ми їм), тоді, люди будуть спасатися, мати можливість почути Євангелію Ісуса Христа від нас. Давайте, навчимося дружити з грішними людьми, для того щоб їм проповідувати, щоб їм розказати про Ісуса Христа, щоб наше християнство було практичне – досягати людей! Як це робити? Молись! Кожна людина має оточення, яке складається з 200 людей (в когось, можливо, більше, а в когось – менше) з якими вона конкретно спілкується і має можливість в цьому оточенні розказувати про Ісуса Христа. Коли людина чує цю надію на спасіння, вона буде відкриватися.

5. Часто, ми чуємо «Це не моє покликання»

Гадаринський біснуватий після того, як Бог звільнив Його від демонів (в ньому сидів цілий легіон демонів), захотів піти за Ісусом, на що Він йому сказав, щоб йшов в своє місто, де він живе і всім розповів, що Бог зробив для нього. Ті люди Ісуса не хотіли прийняти. Коли вони побачили, що свині загинули, вони перелякалися, впали в великий страх, але вони були відкриті до того, що говорив їм цей Гадаринський колишній біснуватий. Те ж саме ми бачимо на прикладі самарянки. Вона теж пішла і розказала, що Бог зробив для неї. Є безліч прикладів, коли люди не були утвердженими християнами, але вони вже проповідували Євангелію.

Коли ми говоримо про пасторів, єпископів, кожна людина має проповідувати Євангелію. Це є основна річ, яку Бог довірив кожному з нас. Апостол Павло пише до Тимофія: «Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу» (2Тимофія 4:5).

Кожен може сьогодні сказати: «Хіба я пастор?», «Хіба я єпископ, чи диякон?», «Хіба я євангеліст?» А ти пробував? Спробуй!!! Кожен з нас  покликаний проповідувати Євангелію Ісуса Христа!

3 важливі речі в проповіді Євангелії:

1. Любов до Бога, любов до людей. Це найбільша заповідь, яка може нами керувати: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою… Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37, 39). Сама більша любов, яку ми можемо проявити нашим ближнім – це застерегти їх  від пекла, розказати їм, що є вихід, надія. Це сама більша проявлена любов, яка може бути на цій землі – застерегти людину, щоб вона в вічності могла перебувати з Господом на небесах. Написано, що немає більшої любові, як віддати своє життя за іншого. Наше життя – це і наш час, і наші фінанси, і наше спілкування, яке ми можемо дати комусь з людей.

2. Віра. Без віри неможливо подобатись Богу. Якщо ти не віриш, ти не можеш про це розказати . Кожен з нас вірить в те, що Бог зробив в нашому житті. Це не є важко поділитись тим, в що ти сам віриш.

Ціль віри – спасіння душам. Якщо ти тримаєш ціль в фокусі завжди, в тебе все вийде!

В Церкві повинна бути культура євангелизму. Слово «культура» перекладається, як обробіток. Тобто, культура євангелизму – коли ти потрапляєш в середовище і воно тебе обробляє.

Покликання, яке є на кожному з нас – це розказувати людям про Христа, про Його жертву. Якщо ми, дійсно, змалку, з молодості будемо вчити людей проповідувати Євангелію, Церква буде ширитись, Церква буде рухатись. Господь покликав нас усіх проповідувати Євангелію. Кожен з нас покликаний бути тим ловцем людей, бути тим, хто несе спасіння іншим людям.

3. Послух. Це є Велике Доручення, яке Бог довірив нам. «І казав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Марка 16:15). Проповідь Євангелії – це те, що Бог довірив нам. Для кожного з нас це є Доручення – йти для того, щоб Царство Його ширилось, щоб кожна людина могла почути про те, що Христос постраждав за наші гріхи, що Його ранами ми зцілились, Він помер для нашого виправдання і воскрес, щоб ми жили! Це є проста Євангелія, яка не міняється. Це Слово працює до цього часу. Ти і я, кожен з нас, покликаний для того, щоб розказувати іншим людям про Христа, що Він вчора, сьогодні і навіки Той Самий! Кожен з нас має мотивувати себе, що ціллю нашої віри – це є спасіння душам, тому що все тимчасове на цій землі, все промине, але залишиться одне, що має велику цінність в Царстві Божому – це мир з Ним і знаходитись на небесах в Його присутності! Все мине, залишиться єдине – на небесах бути людині з Господом!

Проповідь в відео-форматі

ddd