Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Де взяти силу?

Олег Савчак

Що таке сила? Сили є різні. Відповідно, визначень слова «сила» є багато. Ми поговоримо про життєву силу, силу для життя, силу Божу.

Без сили жити неможливо. Вона необхідна для життя в різних сферах, кожного дня. Є сила природня – це те, що ми маємо. Але, часто, так виглядає, що нам потрібна надприродня сила. Інколи, життєві труднощі, ті вітри, які дмуть сильніші, більші, ніж те, що ми фізичними своїми спосібностями, здібностями можемо зробити.

Коли ми говоримо про силу для життя, для служіння – це те, що необхідно нам кожен день, це, як вода, яку ми п'ємо, як кисень, яким ми дихаємо. Це сила, яка починається з чогось елементарного, маленького, і ми сьогодні називаємо це «життєва сила», сила для життя, для служіння, для того, щоб просто йти вперед.

Апостол Павло багато говорить про силу. В Біблії часто є парадокси (те, що має в собі протилежні твердження). Коли ми говоримо про силу, так само є парадокси в Біблії. Коли Павло говорить про силу, часто, майже завжди, він там підмішує цей парадокс, протилежність.

«І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь – не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Коринтян 2:3-5). Перед тим, як Павло говорить про силу, він завжди робить вступ: «І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні» (1 Коринтян 2:3). Кожного разу, коли він повинен був служити, проповідувати, в нього був виклик, хвилювання, страх… Він каже, що він такий самий, як ви. В нього є також невпевненість, тремтіння, страх… Він з цим воює кожного дня, він не є «духовний качок», він такий самий, як ви, з своїми страхами, немочами… Але він завжди знаходить силу в Слові, не в собі, не в своїй фізичній силі, не в своєму налаштуванні. Він завжди звертався до Слова – які він має обітниці? Що Господь йому пообіцяв? Якщо ми ходимо своїми дорогами і шляхами, в нас немає сили Божої. Ми кожного разу тоді, надіємось на свої сили. Але, якщо ми ходимо Його дорогами, ми завжди маємо дерзновіння приходити до Нього і казати: «Господь, я ж собі не вибрав той шлях… Ти ж мене помазав, поблагословив! Господь, я потребую Твоєї сили!»

Цей парадокс – щось переключилось, щось відбулось. Він не кожен раз ділився про свої страхи, турботи, клопоти… Ми не кожного разу ділимось цим. Деколи, ми це ховаємо в собі. Це так само нормально. Головне, щоб ми знаходили силу в Бозі, перемагали це кожного разу, і не думали, що ми якісь не такі, якщо в нас є битва, боротьба, нерозуміння немочі, якщо було це в Павла.

«щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Коринтян 2:5). Він говорить про Слово, про своє служіння, про те, як він вчиться приймати від Бога і перемагати ті страхи силою Божою. І дальше, він говорить, щоб те, що він несе, послужило вже для вас, принесло якийсь плід для вас. І тепер вже, щоб ваша віра не була просто розумова згода, але вона була в доказі, не в мудрості людській, але в силі Божій.

Віра – це те саме життя, тому що ми говоримо про життєву віру. Віра необхідна для життя. Біблія каже: «Праведний житиме вірою…» (Євреїв 10:38). Праведний, тобто я, своєю вірою буду жити. Без віри догодити Богу неможливо. Без віри неможливо жити. Тому, нам потрібна віра, сила жити, сила вірити, сила проживати кожен день, перемагати кожен день.

Де ж взяти ту силу? Павло десь брав ту силу. Павло був такий самий, як ми, нічим не відрізнявся. Мав ті самі немочі, страхи, але кожного разу знаходив ту силу. Перечитуючи його послання, ми бачимо, що не було багато чогось такого людського, красивого − багатства, людської краси, мудрості… І його життя, часто, не було таким яскравим – то він у в'язниці, то побитий, то його арештували, то його каменували, то зрадили… Він переживав це все. І у всьому тому він якось виживав. Ми говоримо про цю силу, цю віру, коли знаходиш силу йти вперед, навіть, тоді, коли вже все говорить: «Досить! Ти вже приїхав!» Все залежить від налаштування, що ти збираєшся робити дальше. Ми говоримо про цю силу, про таку віру, життєву віру, життєву силу.

«Бо царство Боже не в слові, а в силі» (1 Коринтян 4:20). Це знову говорить Павло. Це для таких «філософів християнських», які просто гарно цитують Писання, філософствують… Коли ми говоримо про силу, що я вмію жити, це означає бути пристосованим до нормального життя, як духовного, так і матеріального, до живих контактів з людьми. Ми один в одному нуждаємось. Ми один до одного тягнемося. І через те, що ми всі різні, ми, часто, несемо біль один одному. Ви коли-небудь ранили когось? А хтось вас? Чому так відбувається? Тому що ми всі різні, тому що хтось не такий, як ми. Ми говоримо про силу для життя, для будування стосунків, для служіння Господу, для того, щоб не здатись, не зламатись, а продовжувати йти вперед.

Принципи сили, джерела сили:

1. Спрага, бажання − усвідомлення, що мені потрібна Божа сила кожен день. Не когось вразити, щось комусь доказати, а жити життя своє, проживати своє життя, продовжувати рухатись вперед, щоб не зупинитись, не зламатись, не здатись, не розчаруватись, не впасти в депресію.

«А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: «Коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п'є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його». Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було-бо ще Духа на них, − не був-бо Ісус ще прославлений» (Івана 7:37-39). А на нас вже є Дух, і Ісус вже є прославлений! Яку ми маємо перевагу! Ми сьогодні вже п'ємо від Святого Джерела! Якщо ми не прагнемо, не усвідомлюємо, в нас немає бажання, ми будемо жалітись, нарікати, не будемо рухатись далі, ми теплі християни, ми занадто задоволені тим, як є сьогодні, і ми перестаємо молитись, читати Слово, прагнути Бога більше, тому що «й так не погано», «аби не гірше»… Це завжди трагедія, якщо ми перестаємо хотіти Божої сили, якщо ми задоволені, в нас є все необхідне, і ми не відчуваємо, що нам потрібна та сила. Ми свідомо, чи несвідомо зрікаємось того бажання, тої спраги, того усвідомлення, і ми втрачаємо ту силу. І потім, ми дивуємось, чому церкви мертві, чому християни мертві, чому ми не читаємо Слово, чому ми не хочемо служити Богу… Ми втратили спрагу, ми не думаємо, ми перестали молитись про Божу силу… Тому, ми повинні відновити цю молитву: «Боже, ми хочемо Твоєї сили! Ти хрестив нас Духом Святим! Наповни мене, переповни мене, Господь!» Говори це по вірі, навіть, якщо ти це не відчуваєш. Завжди молись по вірі, називай неіснуюче, як існуюче. Молись не нуждами, потребами, проблемами, молись відповідями. Коли ви починаєте так молитись, що починає відбуватись.

2. БитваЛуки 4:1-14;18-19. Коли приходить битва, ми її не хочемо. Кожен раз, коли приходить проблема, ми її не хочемо. Кожен раз, коли приходить апатія, депресія, фінансова нужда, здоров'я нас підводить, ми не хочемо цього! Кожного разу в нас є вибір – почати кричати: «Ґвалт! Караул! За що?», або почати молитись вірою, почати проголошувати Боже Слово, і мати в голові картинку. Те, що мене не вб'є і не зламає, те зробить мене сильнішим – це є принцип. Чому час від часу Дух Святий веде нас в пустиню, в проблеми, в кризи, в битви, в протистояння? Ми цього не розуміємо. Ми думаємо, це прокляття, це сатана. Ми думаємо, це зрада, підстава. Ми шукаємо завжди когось винного в наших проблемах і негараздах, чому так сталось в нашому житті.

3. Проповідь Євангелії

«Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (Римлян 1:16). Спасіння це слово soteria – це щастя, благословіння, прощення, зцілення… Це сила Божа для життя. Тому, не маєш сили, не знаєш що робити – служи Господу, свідчи про те, що Христос зробив в твоєму житті, поділись Божим Словом, поділись коротенько свідоцтвом. Можливо, ти засихаєш через те, що ніхто не знає, що ти віруючий… Почни це робити! Це джерело сили! Це джерело енергії!

4. Постійне усвідомлення своєї немочі (без Бога). Без цього, тих три попередніх пункти можуть завести нас в гордість, в те, що ми будемо самовпевнені. Павло завжди використовував той принцип: «Я немічний…» І ми читали це про нього…

Суддів 16:16-20

Самсон мав силу. Він був посвячений, він був назореєм, він був відділеним, бо його батьки посвятили, бо слово пророче було до батьків, бо він виріс в християнській сім'ї, бо він служив Господу, бо його Господь вибрав суддею… І на якомусь етапі він збився з дороги, він з'їхав… Він побачив – сила Божа діє. Він почав потрохи спокушати цю силу – то він торкнувся мертвого лева, то він зачастив до Даліли, то ще щось зробив… І він звик до цього… В нього в голові була каша. Він жив і з Богом, і в світі. І це небезпека сьогодення для кожного з нас – і вашим, і нашим, і з Богом, і в світі. І воно так не працює. Рано чи пізно, Бог скаже: «Вибирай! Ти так не можеш більше! Чи ти з Богом? Чи ти в світі?»

Самсон зачастив до Даліли. Вона його обманула, приспала, перехитрила, розжалобила… І замість того, щоб стояти на Слові, на принципах, на Бозі, він їй здав, що він посвячений, що він назорей, що не можна стригтись, все розказав… Вона приспала його, побрила, постригла І потім каже: «Самсон, филистимляни!» Він встав, стряхнув з себе все і каже: «Так, як вчора і позавчора я піду…» Він вийшов, приступив до ворогів, а сили немає… Вони його зв'язали, викололи йому очі, зробили його рабом. Він втратив все… Чому? Пішов на компроміс, забув, що сила не його, забув, що здатність не його, що мудрість не його, що благословіння не його… Він подумав, що це його.. Він забув, як Павло кожен раз ототожнював себе, що по-людськи, по плоті він немічний, і він не може, але кожного разу, коли він з Богом, він сильний.

«І сказав Він мені: «Досить тобі Моєї благодаті, − бо сила Моя здійснюється в немочі». Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли-бо я слабий, тоді я сильний» (2 Коринтян 12:9-10). Сьогодні, ми знову маємо вибір – бути, як Самсон, чи бути, як Павло.

Проповідь в відео-форматі

ddd