Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Кров Христа, що промовляє і сьогодні

Олег Савчак

Що для мене Причастя? Що для мене сьогодні є кров Христа? Що для мене Завіт?

«Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева» (Євреїв 12:22-24). Кров Христа ‒ це те, що інформує, проголошує, вчить згідно Писання, як і на конкретному фізичному рівні відбуваються чудеса і певна трансформація. Тут, порівнюється кров Ісуса і кров Авеля.

«І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твої руки» (Буття 4:10-11). Якщо читати Старий Заповіт про кров, то побачимо дуже багато таких застережень ‒ «не їжте крові, бо в ній душа…» «Душа», часто, перекладається, як «життя». Сьогодні, вчені, науковці, вчителі кажуть, що кров ‒ це книга людини. Якщо взяти кров на аналіз, все можна розказати про людину. В Старому Заповіті кров мала дуже серйозне значення. Авель, який на землі вже мертвий (його вбив брат), але в вічності він живий. І от його кров, і образно промовляє, і той Авель, який перед Господом вже там, у вічності, він при свідомості…

Кров дуже складна, має в собі багато складових. Вона «промовляє»…

«Ти проклятий через те, що ти пролив кров…» Цей принцип нікуди не дівся. Хтось, сьогодні проливає кров. Це вбивство, аборти, все, що з цим пов'язано. Приходить прокляття від Господа. Це гріх, який веде до смерті.

Коли ми читаємо про Каїна і Авеля, ми бачимо ‒ невинна кров пролита. І потім, ця кров взиває про справедливість, і потім, ми бачимо, що написано, що Бог каже: «Ти проклятий!» Тому, сьогодні, всі, хто проливає кров є під прокляттям.

Коли ми говоримо про кров, то ми бачимо, що в крові є життя, і на основі крові заключались якісь певні завіти. Тобто, в Старому Заповіті, в Новому Заповіті біблійні народи, небіблійні народи, сучасні народи ‒ все їхнє  віровчення пов'язане з кров'ю . Старозавітні біблійні народи приносили в жертву тварин Богу. Не Біблійні ‒ приносили в жертву, як тварин, так і людей так званим богам. Чому вони це робили? Тому що, як наслідок того, була якась демонічна активність. Всюди, де є кров, всюди щось відбувається. Кров несе в собі інформацію. Коли люди п'ють кров, приносять жертви, як наслідок, вони щось відчувають. Ми маємо серйозніше почати ставитись до крові Христа, щоб ми не просто символ, праобраз раз якийсь зробили і все.

Ціль цього слова: акцентувати увагу на те, що це дуже і дуже важливо. Деколи, ми до кінця не розуміємо і до кінця не оцінюємо всю силу і важливість крові Ісуса Христа.

«І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Івана 6:53-57).

Життя в собі

«І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя» (Івана 6:53). Якщо люди свідомого цього не роблять, чи з тих, чи з інших причин вони не приймають Причастя, вони не можуть мати життя в собі. Це дуже небезпечно.

Якщо ми хочемо мати життя, якщо ми хочемо розуміти, заглиблюватись в це, якщо ми хочемо це життя, як для себе, так і для інших нести, дати, передати це життя, то нам необхідно розуміти, що таке Причастя, що таке Тіло і Кров Господа і приймати. Більше того, тут, Христос конкретно говорить. Якщо ми візьмемо в контексті, то саме тут відбулось розділення, саме тут деякі учні від Нього відділились. І саме тут деякі питали: «Та як Він може дати нам Свого Тіла?» Але Він навіть цього не пояснював, а пішов далі.

«Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Івана 6:54). Життя ‒ ми живемо, дихаємо, ходимо, думаємо, радіємо, якось проявляємо це життя. І тут, говориться про вічне життя. Це веде нас в інший вимір. Це веде нас в сферу надприродного.

Біблія ділить діла людини на дві категорії: 1) діла віри; 2) мертві діла. Діла віри ‒ це ті, що мають вплив на вічність, зроблені по вірі, з правильними мотивами, від правильного серця. Мертві діла ‒ це діла, які не впливають на вічність, які не зроблені по Його волі, які зроблені з неправильними мотивами. Тому, коли ми говоримо про вічне життя, це повинно розтягнути нас, принести відкриття в межах вічності. Важливо, завжди і у всьому, питання вічного життя носити в розумі і в серці, думати, навіть, якщо ми займаємось клопотами, тому що ніхто не може сказати, що те, що ми робимо не важливе, але це можна робити так, щоб завжди і у всьому мати Бога в розумі і в серці, і завжди думати з точки зору вічності ‒ яка користь? Який плід? Що я досягаю, за чим біжу? Що в кінцевому результаті я хочу отримати? Якщо моя кінцева ціль є праведна перед Богом, і тут є якісь суєтні речі, але напрямок мій правильний, то Бог не буде мене за це судити і карати, тому що всі знають, що ми живемо серед тої суєти і ми по-іншому не можемо. І тим не менше, Бог виміряє наші діла, чи це були діла віри, чи мертві діла.

«Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття» (Івана 6:55). Якщо Христос каже: «Правдива пожива», значить ми кажемо: «Правдива пожива» Як? Духовно! Ми приймаємо це не просто, як символ, як праобраз, або ми не приймаємо це, як фізичне тіло, яке трансформувалось, але духовно ми кажемо: «Це Тіло і кров Господа» Так і є! Чому це важливо наголошувати? Тому що включаються принципи, як духовні так і фізичні. Коли ми їмо Тіло Господа і п'ємо Його Кров, ми це проголошуємо, ми про це молимось. Починаються духовні перетворення, трансформації в нас, в дусі, в тілі. Чому Христос заповів саме Причастя? «Правдива пожива» ‒ ми приймаємо і роздумуємо, що по вірі, по нашій молитві ми їмо і п'ємо кров Христа. Це правдива пожива, правдиве пиття. Ми молимось, приймаємо в себе і це починає діяти на духовному, на фізичному рівні, починають відбуватись чудеса, зцілення. Коли ми їмо і п'ємо Його кров, ми відновлюємо силу Завіту,  ми починаємо отримувати від того певні блага,тому що ми реально приймаємо це в себе, Його Життя, це Тіло і Кров Господа.

«Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Івана 6:56). Це ототожнення. Ми перебуваємо на Хресті, на лозі. Ми одне ціле. Сама головна причетність ‒ це причетність до Бога, бути на виноградині, ототожнити себе з Ним. Якщо ми це розуміємо, ми від Нього залежимо в самих дрібних моментах.

«Жити Мною» ‒ це трансформація від мертвих діл до цих діл віри. «Жити Мною» ‒ що означає «жити»? Думати, мислити, цінувати, мріяти… Це такий найвищий стандарт життя. Важливо, щоб Христос поселився в нас, Його принципи, думки… І тоді, відбувається ця трансформація.

Проповідь в відео-форматі

ddd